Яків Васильович Паученко народився
21 березня 1866 р. в родині єлисаветградських міщан.
Його батько Василь Семенович був відомим у місті
тим, що з 1861 р. утримував за власний кошт
іконописну, іконостасну та художньо-позолотну
майстерню.
Першу художню освіту Яків Васильович
отримав у вечірніх
рисувальних класах при Єлисаветградському
земському реальному училищі в академіка
портретного живопису, фундатора цих художніх
класів Петра Олександровича Крестоносцева. Свідоцтво № 403 за підписами
директора Єлисаветградського реального училища
М.Завадського та керівника ВРК П.О.Крестоносцева
свідчить: "В малюванні оригіналів - відмінно.
Орнаментів - відмінно, голови системи Депюі -
добре, антична голова - добре, напам'ять -
добре".
Треба зазначити, що вечірні рисувальні
класи були на той час унікальним учбовим
закладом і, як констатував сам П.О.Крестоносцев:
"подібного учбового закладу в провінційних
містах Росії не існує", маючи на увазі не лише
рівень викладання та комплектацію наочності в
об'ємі двох перших класів Академії мистецтв, але
й можливість безкоштовного навчання для
представників будь-якого соціального статусу
населення. Художник П.Івачов у листі до видатного
українського вченого-мовознавця О.Потебні від 12
грудня 1892 р. наголошував, що фундатора художньої
освіти в місті Петра Крестоносцева "можна
поставити в один ряд з основоположником
українського професійного театру Марком
Кропивницьким, засновником знаменитої музичної
школи Густавом Нейгаузом, зачинателем музейної
справи Володимиром Ястребовим та іншими
видатними єлисаветградцями".
Лише за три перших роки існування
класів (1880-1883 рр.) 8 учнів П.О.Крестоносцева
вступили до Академії мистецтв, 8 - до школи
Штігліца, 2 - до Московського училища живопису,
скульптури і архітектури, серед яких був і
Я.В.Паученко.
Саме в училищі живопису скульптури та
архітектури Московського художнього товариства
Я.В.Паученко здобув фаховий вишкіл. В Російському
Державному архіві літератури та мистецтв
зберігається особова справа Я.В.Паученка. Серед
документів є не лише малюнки студента
Я.В.Паученка та Свідоцтво
про отримання Малої срібної медалі за річний
проект 1893 р., що вказує на його високий фаховий
рівень, але й багато прохань про перенесення
терміну оплати за навчання, з чого можна зробити
висновок, що справи в майстерні його батька йшли
досить сутужно. Можливо саме тому в 1893 р., склавши
випускні іспити, але не чекаючи урочистого
вручення диплому "в силу домашних
обстоятельств, требующих немедленного отъезда
из Москвы", Я.В.Паученко повертається до
Єлисаветграду. На той час йому виповнилося 27
років і він мав звання некласного
художника архітектури.
У 1897 р. Я.В.Паученко стає повноправним
власником батьківської майстерні і починає
розширювати її можливості за рахунок
архітектурної практики.
Якову Васильовичу Паученку судилося
стати одним з тих зодчих, які створили
неповторний модерновий архітектурний ансамбль
історичного центру міста Єлисаветграда. За його
проектами було збудовано лікарню
Червоного Хреста Св. Анни (міська лікарня № 2),
лікувальні Гольденберга
(міська лікарня № 3), Вайсенберга
(обласне управління охорони здоров'я), Мейтуса (дитяча музична
школа № 1 ім. Нейгауза), Міжнародний
кредитний банк (вул. Леніна, 17), Гостинний двір (приміщення СБУ), театр "Ілюзія" (школа
мистецтв), числені приватні будинки. Всього -
понад 20 зафіксованих об'єктів, і це - за 48 років
життя. Єлисаветградська газета "Голос Юга"
1914 року писала: "... целый ряд воздвигнутых им
построек очень ярко говорят о нем, как о
талантливом художнике-архитекторе... Несомненной
заслугой является то, что он первый в нашем
городе дал образцы художественной
архитектуры..." Яків Васильович робив все, що
було в його силах, аби привнести в провінційне
місто дух культури і мистецтва, а опорою цієї
діяльності завжди був його
будинок (нині -художньо-меморіальний музей
Осмьоркіна), збудований за власним проектом у 1899
році. Ця споруда стала своєрідною візитною
карткою архітектора і є високопрофесійним
зразком поєднання провідних стильових напрямків
архітектури того часу - "цегляного" та
"неоруського". Будинок не лише відображав
сутність його творця, але й уособлював в собі
найвищу істину мистецтва - свободу вибору. Тут
відбувалися музичні і театральні вечори, тут же складалися
проекти майбутніх архітектурних споруд. В цій
атмосфері виховувався племінник Я.В.Паученка Сашко, який згодом став
відомим художником, професором живопису
Олександром Олександровичем Осмьоркіним. Помер
Яків Васильович Паученко 25 жовтня 1914 року і був
похований на Петропавлівському
кладовищі, якого зараз не існує.
Могила його зникла під фундаментами новобудов,
але зосталося його місто, в якому ми живемо...
У 2002 р. Кіровоградською обласною радою
засновано обласну премію в галузі архітектури,
геральдики та вексилології і
декоративно-прикладного мистецтва імені Якова
Паученка. |
