В 2005 році за ініціативи Кіровоградської обласної організації Національної Спілки художників України Кіровоградською обласною радою було затверджено положення про "Обласну премію в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна".
  Премія присуджується:
    - за досягнення визначних успіхів в образотворчому мистецтві та створення яскравих мистецьких доробків в різних видах образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, монументальне, театрально-декораційне), які утверджують національну традицію, зберігають основи класичного мистецтва, впроваджують новітні форми в образотворчому мистецтві, адаптовані до сучасності і були виконані на високому професійному рівні, здобули широке громадське визнання на Кіровоградщині та в Україні;
    - за вагомі мистецтвознавчі або історичні дослідження розвитку образотворчого мистецтва Кіровоградщини, пропаганду та утвердження досягнень художників краю.
  Премія вручається щороку 8 грудня, в день народження художника, в приміщенні художньо - меморіального музею О.О.Осмьоркіна.
  Першими лауреатами премії стали кіровоградські живописці, члени НСХУ - Анатолій Янєв та народний художник України Михайло Надєждін, а також мистецтвознавець, заслужений журналіст України - Броніслав Куманський. Творчість кожного з них - це значна частина історії розвитку образотворчого мистецтва Кіровоградської області.
  Мистецький доробок А.М.Янєва яскраво відображає еволюційні процеси в класичному реалістичному живопису, традиції якого художник впевнено впроваджує у сучасності. Народився Анатолій Микитович Янєв 1945 року в с.Аджамка на Кіровоградщині. Мистецьку освіту здобував у Київському державному художньому інституті (нині Українська Академія образотворчого мистецтва і архітектури) в майстерні народних художників України В.Шаталіна і Г.Голембієвської. З 1970 року живе і працює в Кіровограді. Велика галерея пейзажних мотивів рідного краю, натюрмортів та портретних образів сучасників представляла його творчість на виставці в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна. Особливе місце в творчості художника займає побутова картина. Герої його творів здебільшого люди, зайняті буденною працею. Та саме в буденності митець знаходить унікальність життєвих моментів. "Сінокос", "Швея", "Літнього вечора", "Ранок" - в цих композиціях під уважним пензлем художника побутові мотиви набувають особливої значимості. Великої уваги в творах митець надає деталям, загострючи увагу на матеріальності речей, створюючи своєрідну атмосферу "космічності" простору. Досить часто художник розкриває тему камерного сюжету через "портретність" образів, наділяючи їх узагальненими, знаковими рисами, дивовижним чином втілючи через реалістичну мову поняття архитипності. Як, наприклад, в картині "Сільський мотив" 2000 р. Із темноти тла митець виображує перед нами постать старої жінки, яка тримає на руках маленького котика. В основу сюжетного образу цієї ідеалістично-камерної картини художник поклав портрет матері, але подає він його таким чином, що той набуває характеру узагальненої типажності. Настрій твору великою мірою формується за рахунок сріблястого колориту та теплоти вохр. Завдяки вмілому, майстерному володінню живописними засобами, митець досягає висого рівня емоційної напруги твору. Зазначу, що залишаючись в межах класичної реалістичної картини, Анатолій Янєв знаходить способи розкрити по-новому її внутрішні можливості. Фактично, не звертаючись до зовнішніх етнічних означень, він створює відчуття українського національного колориту.
  Перший лауреат премії імені Олександра Осмьоркіна в номінації "новітні спрямування" народний художник України Михайло Надєждін відноситься до тієї плеяди митців, що ввійшли в історію образотворчості під прапорами руху "шестидесятництва". Народився Михайло Володимирович Надєждін 1935 року в с.Костянтинівка на Сумщині в багатодітній селянській родині. Дитинство і юність художника пройшли в м.Білопілля. В 1962 році закінчив Дніпропетровське державне художнє училище (викладачі: народний художник України Г.Чернявський, заслужений діяч мистецтв України М.Родзін, випускник Ризької академії мистецтв, талановитий художник і педагог - Я.Калашник). Творчість М.Надєждіна є широкою, багатогранною та невід'ємною від часу. В 1960-і роки художник активно експериментує з різними матеріалами і техніками, намагаючись їх гармонійно поєднати. Живопис на склі, левкас з застосуванням смальти та металу, різьблення по дереву, розпис, кераміка і колаж в його творах набували нових, модернових якостей. Та з часом М.Надєждін зосереджується на традиційній мові станкової картини - живопису, шукаючи в ньому нових шляхів формальних і образних рішень. Визначальну роль у творчості митця відіграють колір і колорит. "Головне у живописному творі, на мою думку, сам живопис", - вважає М.Надєждін, - колір створює колорит, продукує форму, настрій, пом'якшує або підсилює композиційну ситуацію. Колір - душа і енергія живописного твору".
  В творчості М.Надєждіна органічно поєднуються фігуративний і нефігуративний живопис. Спираючись в своїх композиціях на емоційно-чуттєве сприйняття, відтворюючи його в узагальненій, образній формі він створює умови для багатоплановості та багатогранності прочитання твору. Філософської алегоричності сповнені образи в картинах "Сон" 1976 р., "Світлий день" 1980 р., "Маскарад" 1995 р. Часто художник переосмислює свої головні творчі теми, задаючи їм ноти нового звучання. Так, тема картини "Художник і модель" 1970 р. отримала продовження в композиціях "Художник і модель. ІІ." 1983 р., "Пошук" 1992 р., "В майстерні художника" 2000 р., які в великій мірі відображають зміни живописної мови та еволюцію світосприйняття митця. Від яскравого бунтарства 1960-х років, через ліричні, народно-поетичні мотиви 1970-х-1980-х років художник у 1990-х роках приходить до потреби глобально-філософського переосмислення класичних тем. Так з'являються "Сади Едему", "Переможець", "Рибалка на Чорній річці". Як зазначає доктор мистецтвознавства, академік Академії Мистецтв України професор Олександр Федорук: "Михайло Надєждін - унікальний український митець, народний художник України, чия творча практика має вплив на розвиток сучасної образотворчої культури, увібравши потужність обрядової родинної селянської традиції Слобожанщини та здобутки класичного і авангардового мистецтва, зачарував світ експресією кольору малярських творів, шокуючи "соцреалістичну публіку" логікою малярського конструктивізму та кодовими знаками композиційних образів, космічним розумінням сили і могутності живої сутності речей. Безперечно серія автопортретів 1960-х років, твори "Художник і модель", "Сади Едему", "Пошук", "Курка чи яйце" є невід'ємною часткою скарбниці сучасного українського мистецтва".
  В номінації "мистецтвознавство та історія мистецтв" було відзначено довготривалу працю на ниві популяризації образотворчого мистецтва відомого кіровоградського журналіста, мистецтвознавця за фахом Броніслава Куманського. Народився Броніслав Петрович Куманський 1937 р. на Кіровоградщині. Мистецтвознавчу освіту отримав у Ленінградському державному інституті живопису, скульптури і архітектури ім. І.Ю.Рєпіна. Член Національної Спілки журналістів України, член Національної Спілки фотохудожників України, заслужений журналіст України, лауреат обласних премій ім.Ю.Яновського та В.Винниченка. В 1960-х роках Броніславу Куманському випало короткий термін працювати директором Кіровоградської картинної галереї (нині обласний художній музей). З того часу він не пропускає нагоди висвітлювати події в образотворчому мистецтві області. Особливу його зацікавленість викликає живопис його сучасників. В публікаціях місцевої преси та всеукраїнських видань "Українська культура", "Культура і життя" він створив цілу низку яскравих творчих портретів кіровоградських митців, серед яких: заслужений художник України Б.Вінтенко, народний художник України М.Надєждін, відомі живописці члени Національної Спілки художників України С.Шаповалов, О.Логвинюк, В.Федоров, Г.Гнатюк, М.Бондаренко та інші. Часто його статті та інтерв'ю піднімають нагальні проблеми життя художників, відносин творчої особистості і суспільства, питання свободи творчості.
  Загалом, заснування премії в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна на Кіровоградщині свідчить про те, що пройшовши шлях від ідеологічних протистоянь до узагальнення і глибокого розуміння подій власної історії, переосмисливши надбання минулого, у суспільства з'явилася потреба у відродженні, збереженні та розвитку мистецького і культурного потенціалу як основи до утвердження України європейською державою.